Carecat, 52 - 31 мая 2007 11:21

І. Франко

Чого являєшся мені у сні?
Чому звертаєш ти до мене
Чудові очі ті – ясні, сумні,
Немов криниці дно студене...
Чому вуста твої німі?
Який то біль, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У сні?
В житті ти мене й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці – минаєш,
Вклонюся – навіть не зирнешь,
І головою не кивнеш...
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами,
Мій біль, мій жаль, мої пісні
У сердці здавлюю на дні.
О ні! Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
Так най те сердце у турботі,
Неначе перла у болоті
Марніє, в’яне, засиха.
Хоч в сні на вид твій ожива,
Хоч в радощах живіше грає,
По-людські вільно віддиха.
І того дива золотого
Зазнає щастя молодого –
Бажаного, страшного того –
Гріха!

• 
• 
•