Елена, 46 - 12 февраля 2012 08:47

Бог не осуджує щасливих,
Бо їх так мало на землі.
А в цім житті однім-єдинім
Всім щастя хочеться знайти.
Щоправда щастя у всіх різне:
Комусь достатньо лиш води
Відпити із глибин криниці
В задушливо-спекотні дні,
А кому й моря буде мало
У оксамитовий сезон.
Таким потрібні ще й Канари,
І краще назавжди й цілком.
Хто ж ладен кусень хліба бачить
Щоденно на своїм столі,
А хто бажає світом править
Одноосібно і завжди.
Для кого щастя - дім і гроші,
Для кого - мандри по світах,
Солодкий дим вечірніх вогнищ,
Куліш з старого казана.
Комусь велике щастя - діти,
Їх перші кроки і слова,
А в інших, правди ніде діти,
Як у метелика життя.
І всіма нами править Сила,
Найвища Сила на землі.
Завдяки їй з нас кожен - диво,
І різні долі маєм ми.
І все ж по-справжньому щасливі
В шаленім світі лише ті,
Котрі по-справжньому любили
З щасливим щемом у душі,
Кого ясні кохані очі
Вдень переслідують й вночі,
Хто прийме смерть на ешафоті
За очі зоряні оті,
Кому ніщо в житті не миле,
Без рідних рук, тепла долонь…
Щасливі ті, котрі любили,
Даруючи душі вогонь.

• 
• 
•