Ольга, 68 - 22 января 2008 23:43

ТАЄМНИЦЯ ЛЮДСЬКИХ ПОЧУТТІВ:
______________________________________

***
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА
НАТАЛЯ БАКЛАЙ "БІЛЯ ПІЗНЬОГО ГЛОДУ"(ЦИКЛ)

3
Цей глід осінній, мабуть, дивувався,
А може здивувались тільки Ви,
Що вже літа, вважай, що відцвіли,
Відлебеділи в небі й пролетіли,
Ви їх спинять не сміли й не хотіли,
Я все порушила без Вашої вини.

Нащо я Вам? Чого до Вас летіла?
Чого б мені в любові не мовчать?
Перетерпіть мене, як вітер зливу,
Перетерпіть мене, як зиму сад.
Бо я зустріти тільки Вас хотіла,
Впустіть у серце й не пустіть назад.

4
Цей чоловік розвидів мені світ,
Цей чоловік затьмарив мені розум.
І я вже знала: це - ще тільки цвіт,
Плоди дозріють крізь десятки літ,
Якщо ми вистоїм обоє у морози.
Якщо удвох не згоримо в огні,
Якщо удвох не згинемо в негоду.
Цей чоловік - ще не рідня мені,
Та не чужий, як берег біля броду,
Як осінь - літу, нота - як струні,
Як гілка, що належить тільки глоду.

5
Я розділю із Вами все навпіл:
І сіль, і воду, й сивину на скронях,
Останню крихту покладу на стіл,
Зорю останню простягну в долонях.

Я з вами все правдиво розділю,
І біль, і жаль, сонця рясні й негоду,
Криниці щастя й чаші полину,
І жменьку глоду...

• 
• 
•