Ольга, 68 - 25 января 2008 00:28

ТАЄМНИЦЯ ЛЮДСЬКИХ ПОЧУТТІВ:
___________________________________


***
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА
НАТАЛЯ БАКЛАЙ "БІЛЯ ПІЗНЬОГО ГЛОДУ"(ЦИКЛ)

9
Люблю тебе таким, яким ти є.
Так люблять небо, хоч воно мінливе,
Так люблять землю, бо вона невинна,
Що є калюжі, й бруд іще хтось ллє,
Якщо любить, то вже таким - як є.

Сприймаю все законами життя,
Вони жорстокі, та вони правічні.
Я знаю точно, що любов трагічна,
Якщо вона зануриться в буття.
Такі вони - закони у життя.

Ти святом будь! Ти будь, мій Падолист!
Я не боюся холоду в долонях,
Хай тільки твоє серце не схолоне,
Як осінь ця, як цей на глоду лист,
Як день у жовтні й ніч у падолист.

10
Прийду у ніч, а ти мене зігрій,
І не кажи, що я відважна жінка,
Бо я давно - відчахнута вже гілка.
І порожньо в душі моїй малій,
Прийду у ніч, а ти мене зігрій.

Хай ми удвох зупиним щастя мить,
Щоб тільки ти - володар і владика
Мені сказав, що ця любов велика,
Й неправда, що кохання відболить.
Хай ми удвох зупиним щастя мить.

Ніколи не буває просто ніч...
Коріння знов нову відродить гілку,
І я в собі відчую силу жінки,
І серцевиною твоїх торкнуся пліч.
Ніколи не буває просто ніч...

Ніколи не буває просто день...
Бо в ньому щось нове і щось незнане.
Скажи мені, якщо це не кохання,
То як назвать цю "Пісню із пісень"?
Пречистий мій! В Святу Покрову День!

11
Неправда,що під серцем не болить,
Якщо тебе не бачити й не знати.
Болить мені стоболями та мить
Тебе щоразу іншій віддавати.

Неправда, що сльоза не припіка,
І першому морозу ще не сніжно,
Болить мені твоя рука легка,
Що долю пригорнула мою ніжно.

Й неправда, що корінню не щемить.
Коли ламають на верхів'ї гілку.
Не кинь мене, не кинь, поки болить,
Поки в собі сама знайшла я жінку.

• 
• 
•