Ольга, 68 - 2 февраля 2008 16:01

СТОРІНКАМИ ЖИТТЯ...
СИТУАЦІЯ
___________________________________


***
Я ж його не любила зовсім -
Мені шкода його було.
Він за мною ходив, як осінь,
І мовчав, як німе кіно.

Він сидів край воріт покірно,
Наче хтось його прив'язав,
І дививсь на моє подвір'я,
І нічого мені не казав.

Та як я вибігала з двору,
І летіла куди не лінь,
Він мене проводжав не зором -
Поспішав за мною, як тінь.

І сміялися вже сусіди
З його добрих очей з-під брів,
І гадали, мовляв, чи вийде
В нас любов ось така, без слів.

І хотілось мені почути,
Що йому я, як світ одна,
Що без мене йому не бути,
Що єдина я й неземна,
Що кохана і наймиліша,
Що навіки в його душі,
І хотілося слів і віршів,
І зірок, що летять в спориші.

...Та сказав мені все це інший.
Неправдиво, але ж... слова...
І повірила я у вірші,
У байки, у казки й дива.
І не стало у мене тіні,
Що так вперто за мною йшла,
Що покірно всі дні сиділа,
Що мене від біди стерегла.

...Я ж ту тінь не любила зовсім.
Але зараз тужу по ній:
- Повернись і прийди, як осінь,
Тихо-тихо, без зайвих слів...

(НАТАЛЯ БАКЛАЙ)
"ТІНЬ ЛЮБОВІ"

• 
• 
•