Neznakomka, 46 - 11 мая 2008 19:09

Дуже гарний,"сильний" вірш...Дякую :)

пел Влад Сташевский)))

Поклич мене у чорну ніч тривоги,
Коли тікає манівцями сон,
Коли злочинно мовчазнії боги
Сліпий кидають погляд із ікон...
Коли твої пташині білі крила
Зчорніли від чужих брудних наклепів,
Коли від мрії дійсність залишила
Лиш сіру тінь в беззоряному небі...
Коли душа, розідрана на клапті,
Стіка між пальцями чужих тобі долонь,
Коли слова нічого вже не варті
І попіл там, де був колись вогонь...
Поклич, коли завила вовком тиша
І, наче снігом, замело пороги,
Коли самотність долю тобі пише
На всі твої непройдені дороги.
Коли бешкетник-вітер, мов хлопчисько,
Розвіяв всі надії по світах...
Коли сльоза на вії раптом блисне
У храмі при запалених свічах...
Шепни моє ім`я і я почую,
Душею осягну - тобі потрібна!
Хоч під разп`яттям вартові чатують,
А на дорозі скло й каміння дрібне,
Я серце принесу тобі в долонях,
Молитвами очищу від гріха,
Устами сльози висушу солоні
І чорну птаху зжену з-під вікна.
Своє кохання, й навіть білі крила
Тобі під ноги кину, мов сміття.
Собі я долю вже наворожила,
Назад мені не має вороття...
Поклич, коли від болю стисне груди,
Коли приреченість зів`є кубло в думках.
Ти лиш поклич - тебе почую всюди:
Хоч під землею, хоч на небесах!

згадалось щось зі старого.

дякую)))))