Igor, 63 - 16 июня 2009 12:21

[COLOR=red][B]The Love. Part 1[/B][/COLOR]

Сидиш на роботі з дев’ятої до шостої, з перервою на обід. З дому виходиш за чверть восьма ранку, повертаєшся о чверть на восьму увечері. Півжиття витрачаєш на роботу, практично не залишається часу на самого себе. Ніякого особистого життя. Тобі трохи за сорок, або, можливо, сорок незадовго. Живеш з двома дітьми і дружиною, яку давно не любиш, і з якою навіть спиш окремо. Власне, справа навіть не в тім, що не любиш, а в тім, що вам давно немає про що говорити. Те, що цікавить тебе, не цікавить її, і навпаки. Про те, щоб піти від неї, навіть не думаєш. Та, зрештою, і куди? Крім того, у вас є діти, яким потрібні тато і мама. Діти з неповних родин почуваються неповноцінними. Ти ж не хочеш, щоб твої діти почувалися неповноцінними? Втім, одна тема для розмов з дружиною у тебе ще лишилася. Про гроші. Однак і про це говорити якось уникаєш, віддаючи їй скільки вона хоче, і не цікавлячись, куди і на що вона витрачає. Зрештою, так простіше.
Не можна сказати, що ти не подобаєшся жінкам. Звісно, не всім, ти ж не долар, щоби подобатися усім, але деяким подобаєшся. Деяким навіть дуже. Але, чорт забирай, зовсім немає часу на особисте життя. Єдине, що дає якусь надію – відрядження, у які ти їздиш раз на місяць на декілька днів, і де ти почуваєшся вільним, незалежним і нічим нікому не зобов’язаним.
Рішення шукати особисте життя в інтернеті видалося тобі природним. Адже ти все одно стирчиш в інтернеті щодня з дев’ятої до шостої, то чому б не скористатися нагодою та не спробувати щастя? Он їх скільки, сайтів знайомств!
Третій чи четвертий сайт знайомств, на який ти зазирнув, здався тобі підходящим. Так-сяк заповнив анкету, перше ж питання, "Кого я хочу знайти", здалося тобі неоднозначним, неясно було, як краще про це писати, стисло і по-діловому, чи може розлого і з гумором? Далі замислився над графою "сімейне положення". Хотів було написати "безвихідне", але такої відповіді серед можливих варіантів не було. Варіант "Неодружений" ти відкинув відразу, оскільки брехати ніколи не вмів, і знав, що рано чи пізно брехня вилізе боком. Тож треба було написати правду. Були ще такі варіанти: "Одружений, живемо разом", "Одружений, живемо окремо" і "Одружений фіктивно". Який з них твій, якщо ти живеш нібито разом, а насправді окремо? Може "Одружений фіктивно"? Але тут, здається, мається на увазі щось інше. Так нічого і не вирішивши переходиш до інших запитань. Далі пішло легше. "Діти" – є, живемо разом. Статура, вага, зріст, колір волосся. А ось і нова пастка – "Вкажіть розмір члена". Крадькома зиркнувши на співпрацівників уявив собі їх реакцію на те, як береш зі столу лінійку і пхаєш її собі в штани. Може, сходити з лінійкою в туалет? Зрештою, зітхнувши, залишив все як є, вирішивши повернутися до анкети пізніше і заповнити прогалини, трохи пообтершись і допетравши, що тут і до чого.
Перше ж повідомлення не примусило довго себе чекати. Ти навіть не сподівався, що все піде настільки легко! Ось воно, перше віртуальне знайомство, перша пташка, що оцінила тебе, розгледіла за стандартними відповідями на стандартні запитання твій шарм і твою мужність, не втрималась і летить у вміло розставлені тобою тенета! Трохи завмираючи від хвилювання, відчуваючи, як починає прискорюватися серцебиття, (перший раз як-ніяк), тицяєш курсором. Служба підтримки сайту повідомляє тебе, що твою анкету зареєстровано і радить помістити в анкеті своє фото, бо згідно статистики анкети з фото привертають більше уваги і, відповідно, мають більше шансів. Ставити фото відмовляєшся навідріз. Може побачити хтось із знайомих. Або навіть дружина. Хтозна, чи не ходить вона так само по сайту знайомств, як і ти? Зайвих скандалів і розборок прагнеш уникнути будь-що. Тож обійдемося без фото.
А ось і наступне повідомлення. Відкриваєш його вже дещо спокійніше. Що цього разу? Цього разу вже не служба підтримки, а дійсно-таки знайомство! Дівчина на ім’я Аня шле тобі привіт! Розкриваєш її анкету, знов відчуваючи, як трохи прискорюється серце. Пише тобі якась Аня, 19 років, з Москви. "Привіт". Привіт, Аню. Що потрібно тобі від мене, Аню, 19 років, та ще й з Москви? Якби ти, Аню, була навіть золота, не поїду я до Москви в найближчі 50 років. Не маю наміру. А якби випадково і занесло мене до Москви, то не став би зустрічатися з 19-річною Анею з сайту знайомств, бо цікавлю тебе аж ніяк не я, а швидше за все лише гроші. Виключно із ввічливості пишеш у відповідь що дуже потішив тебе її привіт, але найближчими роками навряд чи випаде нагода вам зустрітися, тож бажаєш ти Ані всього найкращого.

• 
• 
•